Томіе

"Найжахливіша" це прям комплімент з урахуванням жанру "Жахи"😅

Манга прикольна, в продаючи перший том я встиг помітити що вона шалено популярна. Але другий том не купуватиму з двох причин.

1) Характер Томіе мені вже дуже не привабливий. Справа навіть не в її "суті" в цьому плані все ок, а от як людина вона мені не приємна.

2) Серіальна подача сюжету у стилі старих американських жахастиків. Ти наче читаєш уривки з чийогось щоденника, а не проживаєш цільну історію.

читала давно (подруга подарувала обидва томи), мальовка і переклад круті, сама історія... не дуже щільна і системна, в лакхоні 'дівчина з нізвідки' набагато краще подано подібний сюжет + не така концентрація стереотипів/мізогінності. можливо, треба було не намагатися зв'язати всі історії в один сюжет або зробити сильніший підтекст/плоттвіст, щоб хотілося вболівати за томіе (або навпаки), а не просто гортати сторінки з думкою 'ну, гарно, але для чого це все?', не знаю.

Що тут сказати — класика хтоні та бодігоррору. Якщо деякі події схожі на кліше, вони не схожі, бо звідси ці кліше, скоріш за все й пішли. Пан Іто майстерно підтримує атмосферу і використовує прийом перегорнутої сторінки, що дійсно викликає емоції навіть у споживших всю творчість Лавкрафта чи Кафки. Самі персонажі різні й унікальні в своєму сприйнятті і власних реакціях, як і героїня(-ні) на честь якої названо видання. Більшість історій не пов'язані сюжетом, та це не заважає тягнути червону нитку збіжностей і навпаки, наглядно демонструє різницю між кожною з інтерпритацій Томіе, хоч результат майже один і той самий, шлях до нього викликає цікавість. Недавно автор створив нову історію про Томіе, тож сподіваюсь колись отримати і третій том :)