Мокумокурен

Мокумокурен — японський манґака, найбільш відомий як автор серії «Літо, коли помер Хікару».

Мокумокурен почав працювати над своїм найвідомішим твором під час підготовки до іспитів для вступу у старшу школу. Після закінчення навчання Мокумокурен почав публікувати малюнки у Твіттері. Пізніше редакційний відділ японського журналу «Young Ace Up» звернувся до Мокумокурен з проханням опублікувати манґу.

Працюючи над оповіданням, Мокумокурен намагається не просто лякати читача, а мінімізувати чистий жах, зміщуючи акцент на глибокі людські емоції. Мокумокурен також вважає, що жах історії посилюється емоційними стосунками між персонажами. Він пояснює це «ефектом підвісного мосту», психологічним явищем, яке полегшує розвиток романтичних почуттів, коли людина відчуває тривогу або страх. Оскільки страх і хвилювання викликають однакові тілесні відчуття, людина може сприйняти почуття небезпеки за кохання.

Щоб створити глибоку атмосферу, Мокумокурен вплітає в сюжет ономатопеї (звуконаслідувальні слова), ретельно стежачи за тим, аби вони органічно доповнювали історію. Він також дуже уважно ставиться до візуального розташування звуків і вигуків на сторінці та сподівається, що читачі уважно їх читають, щоб посилити відчуття напруги та страху.

Хоча Мокумокурен визнає, що читачі можуть вільно інтерпретувати твір так, як їм заманеться, Мокумокурен прямо описує «Літо, коли помер Хікару» як квір-історію жахів про дорослішання. Він особливо наполягає на тому, щоб не позиціонувати її як історію кохання, оскільки «це нормально, коли квір-історії, які не є романтикою, існують». Манґка сподівається, що історія викличе співчуття у людей, яких залишили поза розмовами про романтику та сексуальність, і вважають, що «нерозуміння романтичних почуттів чи сексуального бажання» є важливим аспектом квір-історії. Для Мокумокурен ключовим аспектом твору є страх не мати до кого належати та не мати можливості бути тим, що вважається «нормальним».

Twitter(X): @mokmok_len