Фрірен

Фрірен була чарівницею в загоні Героя Гіммеля. Разом зі священником Гайтером і воїном Айзеном вони подорожували протягом десяти років, аби здолати Володаря демонів. Вона приєдналася до загону останньою, і хоча спочатку Гайтер вважав її магічну силу посередньою, Гіммель інтуїтивно відчував, що це наймогутніша чарівниця, яку він будь-коли зустрічав.

Будучи ельфійкою, що прожила понад тисячу років, Фрірен важко вибудовує глибокі стосунки з людьми через різницю в тривалості життя та сприйнятті часу. Це часто проявляється як лінощі — для неї не має значення пропустити важливу подію, адже в майбутньому буде ще безліч можливостей пережити щось подібне, — або ж як майже соціопатична нездатність розуміти людські почуття. Наприклад, вона часто не помічає, як її холодні слова чи відсутність поспіху впливають на оточення. Члени її загону не раз зазначали, що не можуть зрозуміти її емоції або прочитати, що в неї на думці.

Попри свою надзвичайну магічну силу, Фрірен має звичку колекціонувати рідкісні та побутові закляття — наприклад, магію, що полірує бронзові статуї або змушує квіти розквітати. Вона завжди просить гримуар як нагороду, навіть якщо вже знає його зміст або розуміє, що «втрачені гримуари Великої чарівниці Фламме» є підробками.

Після смерті Героя Гіммеля та священника Гайтера Фрірен вирішує більше дізнатися про людей. Наразі вона подорожує разом із Ферн — своєю ученицею, біженкою війни, яку Гайтер залишив на її піклування. Їхня мета — Ореол, місце, де перебувають душі, на північному краю континенту, де колись був збудований замок Володаря демонів, аби спробувати поговорити з душею Гіммеля.

Під час нової подорожі Фрірен відвідує місця, якими колись мандрував її старий загін, заново переживає спогади та поступово починає розуміти їхнє значення і власні почуття. Іронічно, але саме Ферн, попри значно молодший вік, зазвичай піклується про Фрірен у повсякденних справах.