Хіраясумі

Хіротo Ікуті 29. Він не має престижної роботи, дівчини та чіткого плану на майбутнє, але цілком задоволений своїм безтурботним існуванням. Однак спокійному життю настає кінець, коли юнак зненацька успадковує будинок від літньої сусідки, з якою товаришував останнім часом. А невдовзі до нього переїздить і 18-річна кузина Нацумі, яка прибула в Токіо заради навчання в університеті мистецтв. Тут уже точно не до спокою! Безклопітному Хірото доведеться приміряти на себе роль старшого брата, аби допомогти Нацумі адаптуватися до нового міста. Ця парочка — дві протилежності, два світи в старенькому одноповерховому будинку. Він — той, хто ніколи нічого не прагнув. Вона — та, хто боїться, що її прагнення нічого не варті. Але спільний побут змушує їх зростати, підтримувати одне одного й разом шукати відповіді на головні питання: чи справді Хірото щасливий у своїй безтурботності? І чи мрія Нацумі справді варта боротьби?

Озираючись на своє безтурботне життя, Хірото з упевненістю може сказати: іноді найкращий спосіб просунутися вперед — нікуди не квапитися. Цього разу одноповерховий будинок знову прихистить таких різних людей: Хірото, який перебивається підробітками, його кузину Нацумі, яка соромиться власного гобі, найкращого друга Хідекі, що силується перебороти страх батьківства, і навіть незнайомку з агентства нерухомості, пані Йомоґі, яка прибула на виклик, аби полагодити дах, а натомість отримала набагато більше. У другому томі герої вирушають на фестиваль, але навіть там, у святковій атмосфері, усе знову йде шкереберть. Погані новини з дому, необережні слова, секундна слабкість, недомовки й непорозуміння — чи вдасться їм поладнати, коли кожного розриває від власних проблем та переживань? Коли ніхто не поділяє ті відчай і безвихідь, що вирують усередині? А втім, ніщо так не зближує людей, як спільно прожите горе, смачна вечеря й сердечна розмова.