Я чую сонячне проміння

Кохей має набуте порушення слуху, тому йому важко влитися в університетське життя. Хоча бачачи його всі дівчата втрачають голову, юнак намагається триматися осторонь від усіх і усамітнюватися. Його не розуміють… Так, йому самотньо, але в цій самотності є спокій. Та одного дня в його життя вривається веселий і життєрадісний Таїчі. Він виявляє до Кохея таку бажану й несподівану підтримку, що руйнує всі ті стіни, які Кохей так ретельно зводив… Слова Таїчі стануть місточком до його серця і початком особливих стосунків.

Від доленосної розмови на сходах минуло кілька місяців. За цей час Таїчі та Кохей мали змогу як слід обміркувати власні почуття й вирішити, як чинити далі. Проте, замість очікуваної відлиги в стосунках, хлопці й далі продовжують уникати один одного, що привертає увагу навіть їхніх друзів. Саме вони й підштовхують Таїчі зробити перший крок назустріч Кохею, утім… Попереду вже чатує нова перешкода! Мая Окамі — рішуча абітурієнтка, яка, так само як і Суґіхара, має порушення слуху. Здається, вона горить ідеєю уберегти любого семпая від усіх негараздів цього світу, і Таїчі, на її думку, — якраз один із них. Не вміє вести нотатки, безперервно репетує і безцеремонно влізає в чужий особистий простір. Дівчина не злюбила Саґаву з першого погляду й не забуває нагадувати йому про це за першої-ліпшої нагоди. Розриваючись між почуттям боргу та власними амбіціями, Таїчі шукатиме спосіб урятувати їхню дружбу. Утім, страх, що Мая з легкістю замінить його в житті Суґіхари, не полишатиме ні на мить. Чи дозволить юнак цьому статися? Невже червону нитку долі, що пов’язала їх із Кохеєм, так легко розірвати?