Формоза: хроніки чаювання

У часи, коли на Формозі чай вулон ще не мав назви, кожен великий Цінський порт заповнювали тисячі вітрильників. По вінця навантажені товарами, вони відпливали за вітром, поверталися до Британії, а тоді їхній товар подорожував усією Європою. Серед найважливіших товарів везли чай – напій, що за популярністю поступався тільки воді.

1865 рік, Тайвань. У відкритий лише кілька років порт Даньшвей стікаються торгові судна й іноземних компаній стає все більше й більше. Це – нова Батьківщина для емігрантів, вільна земля, сповнена шансів та ризиків, і просто рай для шукачів пригод.

Джон Додд – авантюрист і бізнесмен із Шотландії і Лі Чвеньшен – розумний і досвідчений компрадор із Сяменя, що прибув до Тайваню в пошуках нових можливостей.

Ці дві повні протилежності зустрічаються на Формозі для тісної співпраці, виходу на американський ринок, що саме бурхливо розвивається, і ставлять на карту свою мрію – новий продукт: тайванський вулон.

У лоні гірської природи, де лежить форт Цюаньшань, основним заняттям селян є чайна справа. Географічний клімат цієї місцевості найбільше годиться для вирощування чаю найвищої якості. В розквіт доби чайної справи тут звідусіль було чутно хрускіт чайного листя, а кожен двір світився життям. Та з часом розквіт чайної епохи занепав...

Нове покоління місцевих фермерів — Юаньцін та Юаньхао — вирішили співпрацювати з іноземною компанією аби відродити старі добрі часи. Виклики, що спіткають це партнерство — вирощування й покращення нових чайних сортів, а разом із тим — виникнення нових суперечок між Доддом і Лі Чвеньшенем.

Пройшовши стародавньою чайною дорогою через Цюаньшань, минувши вантажні чайні ящики на ринку Дадаочен, піднявшись урешті на швидкісний вітрильник у порту Даньшвей... як тайванський вулон вирушить у світ?