Вовчиця і Прянощі

Торговець Лоуренс знайшов дівчину, що спала на його підводі поруч зі снопом пшениці. Ця гарненька дівчина на ім’я Холо виявилась богинею врожаю й мала вовчі вуха та хвіст.
— Мене вважають богинею. Я — не хто інша, як Холо.
Кмітлива Холо втягує Лоуренса в авантюру. Незважаючи на те, що він досі сумнівається в її божественній природі, все ж погоджується мандрувати з нею.
Під час їхньої подорожі з’являється несподівана мож- ливість підзаробити. Подейкують, що деякі срібні монети найближчим часом зростуть у ціні. Лоуренс вагається, та все ж хапається за цю вигідну можливість…

Лауреат XII літературної премії Dengeki, «Срібна відзнака».

Мандрівний торговець Лоуренс вирішив продовжувати подорож удвох із кмітливою вовчицею Холо. У результаті провернутої оборудки з монетами в портовому містечку Пацціо він отримав чорний перець відмінної якості. Цей товар Лоуренс обміняв на військове спорядження і вирушив з ним до «брами язичницьких земель» – північного церковного міста Рубінгайґен, розраховуючи на чималеньку виручку. Однак події твору розгортаються абсолютно несподівано. Навіть Холо, яка називає себе кмітливою вовчицею, не змогла одразу знайти вихід із ситуації. Час і удача підвели Лоуренса, він опинився в
такому скрутному становищі, що його торговельній діяльності незабаром може настати кінець.

Зрештою їм вдається розробити таємний план, і Лоуренс із Холо доручають завдання вівчарниці, яку зустрічають дорогою до Рубінгайґена …

Усе це – у другому томі «Вовчиці і прянощів»!

Лауреат ХІІ літературної премії Dengeki, «Срібна відзнака».